Поза межами ярликів: посилення прозорості у SFDR та класифікації ESG-фондів

Хто Має Дотримуватись SFDR?

Регламент поширюється на всіх європейських учасників фінансового ринку та фінансових радників, включаючи інвестиційні компанії, пенсійних провайдерів, страхові компанії, а також венчурний капітал і соціальне підприємництво, фонди цінних паперів та інші портфельні фінансові продукти, що базуються в ЄС. Він встановлює вимоги до розкриття інформації як на рівні установи (щодо політик управління ризиками сталого розвитку та негативних впливів інвестиційної діяльності), так і на рівні продукту, вимагаючи звітування про рівень сталості кожного конкретного фінансового продукту.

Чи Вплинув SFDR на Поведінку Інвесторів у Напрямку Більш Сталих Виборів?

Хоча SFDR розроблений як режим розкриття інформації для підвищення прозорості ринку та боротьби з грінвошингом — і не зобов’язує безпосередньо здійснювати сталі інвестиції — численні дослідження показали, що він все ж спричинив значний зсув у поведінці інвесторів, що призвело до зростання капіталовкладень у фінансові продукти з вищими амбіціями у сфері сталості. Наприклад, Бекер, Мартін і Вальтер проаналізували вплив нових ярликів сталості SFDR на взаємні фонди та індивідуальних інвесторів у ЄС і виявили, що регламент вплинув на оцінки ESG-фондів і чисті припливи коштів. Аналогічно, Мартінес-Мейєрс, Ферреро-Ферреро та Муньйос-Торрес оцінили вплив SFDR на ESG-показники та ризики у фондовій індустрії з багаторегіональної перспективи, засвідчивши чітке зниження ESG-ризику та покращення ESG-показників у всіх вибірках після впровадження регламенту.

З моменту впровадження SFDR фонди Статті 8 значно зросли у популярності. У першому звіті Morningstar за І квартал 2021 року лише 18% фондів, зареєстрованих у ЄС, були класифіковані як Стаття 8, а лише 3,6% — як Стаття 9. Більшість фондів тоді залишалися некласифікованими або підпадали під Статтю 6. Станом на І квартал 2025 року, за даними Morningstar, вже 11 774 фонди Статті 8, що складає 46,9% ринку фондів ЄС. Фонди Статті 9 залишаються невеликою часткою — 4,2%, а Стаття 6 досі охоплює найбільшу категорію — 48,9% фондів не заявляють про сталість. Така еволюція відображає як популярність, так і неоднозначність ярлика Статті 8, що став типовим вибором для фондів, які прагнуть відповідати ESG-трендам, не підпадаючи під суворіші вимоги Статті 9. На практиці більшість клієнтів, які запускають нові продукти, обирають саме Статтю 8.

Цей тренд також підсилюється зростаючим попитом споживачів на відповідальні та сталi фінансові продукти. Деякі компанії, не пропонуючи жодного фонду у значенні Статті 8 чи 9 SFDR, все ж згадують сталість або «сталі інвестиції» на своїх сайтах — це вже стало предметом регуляторних виявлень під час аудитів. Це підкреслює репутаційні й комплаєнс-ризики маркетингових заяв про сталість, не підкріплених відповідними розкриттями чи структурою фонду.

Ці правила набули чинності у всіх країнах ЄС з початку 2025 року. Однак національні компетентні органи (НКО) можуть відмовитись від їх застосування, що може призвести до фрагментації регулювання та різних стандартів у різних юрисдикціях.

Непрозора Прозорість: Перспектива Сталої Платформи

Попри мету підвищити прозорість і співставність, SFDR має суттєві концептуальні обмеження, особливо щодо доступності для роздрібних інвесторів. Ключові поняття, такі як «стала інвестиція», або «урахування основних негативних впливів» (PAI), залишаються предметом тлумачення. Як наслідок, продукти за Статтею 8 охоплюють широкий спектр стратегій — від застосування одного критерію виключення до майже повної концентрації на сталих активностях, що ускладнює послідовне розуміння та ефективне порівняння продуктів.

Статті 4 і 7 SFDR вимагають розкриття інформації щодо врахування основних негативних впливів на фактори сталого розвитку. Однак регламент не визначає чітко, як саме має відбуватися «урахування», що призводить до різних трактувань серед учасників ринку. На практиці були випадки, коли компанія використовувала наявні політики управління ризиками сталого розвитку для покриття питань основних негативних впливів, фактично ототожнюючи ці два поняття й розмиваючи межу між управлінням ризиками та зменшенням негативного впливу. Це ставить під сумнів: якщо навіть професійним керуючим активами складно орієнтуватися у складностях SFDR, то як це можуть зробити роздрібні інвестори?

У своєму Брифінгу щодо Цільових Консультацій Європейської Комісії з Питань Впровадження SFDR, Платформа зі Сталого Фінансування підкреслює низку структурних прогалин, що обмежують зручність SFDR для роздрібних інвесторів. Серед них — невідповідність між назвою продукту, маркетинговими заявами про сталість, заявленим внеском у сталість та фактичною інвестиційною стратегією; необхідність звітування про результати сталості для всього продукту, а не лише його частини; відсутність мінімальних критеріїв для визначення сталих інвестицій. Для вирішення цього питання у Брифінгу щодо Категоризації Продуктів і SFDR пропонується посилити та узгодити визначення сталих інвестицій і тест «не завдавати значної шкоди» (DNSH) у Статті 2(17) SFDR із ЄС Таксономією, яка містить чіткі критерії, засновані на видах діяльності. На відміну від ширшого юридичного визначення сталих інвестицій, що допускає різні тлумачення, Таксономія встановлює суворі, науково обґрунтовані пороги і має визначати екологічно сталі інвестиції для допустимих або значно шкідливих видів діяльності з «зеленими» альтернативами. Визначення сталих інвестицій поза межами Таксономії має застосовуватись лише для діяльності, яку вона ще не охоплює. Крім того, покращення на рівні установи, наприклад, скорочення викидів парникових газів чи соціальні фактори, мають класифікуватися як перехідна категорія за наявності достовірних планів, а не як сталі інвестиції.

Продукти, які не підпадають під ці категорії, вважатимуться некласифікованими. Платформа також виступає за послідовне розкриття інформації про основні негативні впливи для всіх інвестицій у продукті та запровадження чітких мінімальних критеріїв і ключових показників ефективності (KPI) для підвищення порівнюваності, прозорості та довіри інвесторів.

Про Автора

Катерина Сергєєва — сертифікований фахівець зі сталого фінансування (VÖB) з трирічним досвідом аудиту банків, інвестиційних компаній, страхових і кредитних установ відповідно до SFDR та консультування з питань впровадження вимог CSRD.